A A A K K K
для людей із порушенням зору
Привільненська громада
Миколаївська область, Баштанський район

Головна

Наприкінці січня 1920 року  Червона Армія визволила село від дениківців. 28 січня створено волосний ревком на чолі  з  Д.Г.Шляховим,  а 31 березня відбулися вибори до сільської Ради одної частини Привільного. Її головою обрали  Ф.Д. Проня. 2 квітня  обрано Раду і в другій частині села, де головою став К.Д. Парафило.  Обидві Ради   ухвалили рішення  про допомогу солдатським сім’ям, організували продпункти для голодуючих. На території волості  введено карткову систему на продукти харчування, взято на облік лишки зерна, створено запасний фонд продовольства. Всіляко  сприяв Радам партосередок, оформлений в липні 1920 року.  Очолив його  бідняк І.А.Добротворський.

    Комуністи  спрямовували роботу Рад, очолили боротьбу проти куркульства, забезпечували родини червоноармійців продовольством. Надійним помічником комуністів села була створена 1920 року комсомольська організація, першим секретарем якої став О.Я.Бєляєв.  Молодь брала активну участь  у зміцненні Радянської влади на селі.

  В вересні 1921 року  між  Привільненським волвиконкомом  та  представником Товариства „Електротехніка” гр. Бондаренко був заключений

договір, що  в трьохмісячний термін з  дня отримання суми завдатку 50 міліонів  крб.  устаткувати та обладнати в с.Привільне електростанцію для освітлення всього села та домоволодінь.  На всю цю роботу  було затрачено 150 міліонів  крб., потужність електростанції  75 кВт.

   1923  року  Привільне стало районним центром. Райком партії і райвиконком допомагали партійній організації в її роботі щодо  дальшої  відбудови сільського господарства, залучення  бідняцькіх і середняцьких господарств до  артільних форм господарювання. Широко розгорнулася ця робота після  ХУ з’їзду  ВКП (б) та  Х з’їзду  КП ( б) У.   На початку лютого 1930 року  65% господарств об’єдналися в колгоспи  імені Карла Маркса, „Червона Україна” та імені Сталіна.  Куркулі  чинили шалений опір соціалістичним перетворенням на селі.   Проникаючи в артілі, вони псували сільськогогсподарський інвентар, намагалися підірвати трудову дисципліну,  розкрадали зерно.  Куркулі вчинили замах на голову  сільської ради  Х.П.Кришталя,  колгоспника  –   комуніста    І.Ф.Голубничого,     бухгалтера колгоспу імені Карла Маркса А.П.Осерського,  комуністку Т.Р.Коломієць.

  07 березня 1923 року  в зв’язку з новим територіальним розподілом Миколаївського  уїзду Привільненський волвиконком ліквідовано,  що  складає  Привільненський  район  з виконавчим комітетом в с. Привільне.  До складу виконавчого комітету  було  вибрано 7 чоловік.

    18 серпня 1923 року всім  сільським радам району  в квітні місяці 1923 року при райвиконкомі організовано великий авіаціоний   повітряний флот. Мета   надання  всіякого сприяння  по створенню  великого повітряного флоту  було об’явлено  компанію по завербовці  членів в  общину  і  збору  коштів.

   23 жовтня 1923 року був вибраний головою   Привільненсько-Єрмолівської  сільської  ради  Мирян І.Ф., секретарем сільської ради  Козарика Н.І.

  26 грудня 1924 року виповнилося  5 років  з дня  Декрету  про ліквідацію неписьменності.  Сільська рада організувала свято  в якому приймали  участь  населення, яке розуміло всю величину  і важність цього Декрету.

 1924 року  засіданням Првільненсько-Єрмолівської сільської ради вибори голови сільської  ради замість вибувшого Мирян І.Ф.  вибраний Добротворський І.А.

   02 вересня 1925 року  засіданням Привільненсько-Єрмолівської сільської ради вибори голови сільської ради замість вибувшого Добротворського І.А.  вибраний Фолькман.

   В честь   міжнародного дня робітниці в 1925 році  відкривається дитяча консультація з  наглядом  за дітьми до 4-ох років.

  До   1924 року  в с.Привільне товарних злишків  молока не було. Населення  домашнім засобом перероблювали залишки молока на масло, яке продавали на базарі. В 1924 році в с. Привільне першим піонером по переробці  молока був приватник   Часто замість молока  населення здавало приватнику воду зафарбовану крейдою.

  В 1926 році сільськогогсподарське кредитне товариство придбало  необхідний  інвентар і розпочало переробку молока на масло і сир – це було  тільки в с.Привільне.

   Партійні  організації села  разом з сільською радою, яку очолював  1934 рік – Парафіло С.Н.,  1935-1936 рр. – Парафіло Д.П.,  приділяли велику увагу підготовці кадрів колгоспного виробництва.  1935 року  тільки в  артілі „Червона Україна” 25 чоловік закінчили курси ланкових.   Активну участь у політичному  і виробничому житті брали жінки, першою серед яких за кермо  трактора сіла О.М.Новицька.  Вже  1935 року  тут організовано жіночу тракторну бригаду. Масового поширення набув стахановський рух.

   В побут населення входили:  електрика, радіо, кіно, телефон.  Багато уваги  приділяла сільська рада озелененню села, його благоустрою.  В центрі Привільного встановлено пам”ятник В.І.Леніну.  Поліпшувалось медичне обслуговування.   При лікарні на 50 ліжок функціонували  дитяча та жіноча консультація, працювала дитяча молочна кухня, лабораторія.  В селі діяла також  протималярійна станція, ветеринарна лікарня.  Кожний колгосп мав дитячі ясла.  Значна увага приділялася культурному будівництву на селі. 1935 року  трудову семирічну школу перетворено на середню, почав працювати будинок піонерів.  Привільненська сільськогосподарська профшкола готувала кадри для колгоспів. 1932 року відкрився  агротехнікум, при якому діяв робітфак.  В 1928 році  споруджено приміщення районного клубу, 1940 року  –  два колгоспні клуби.  Всього в Привільному було  три колгоспні клуби, працювали також: районна бібліотека, хати-читальні, червоні кутки.

     З перших днів  Великої Вітчизняної війни  привільненці віддавали всі сили для захисту Батьківщини. Самовіддано  працювали колгоспники на збиранні врожаю. З наближенням ворога було створено народне ополчення.  Натиск  гітлерівців в районі Привільного, Нового  Бугу стримували частини  п”ятої  ім. Блінова Кавалерійської дивізії 2-го кавалерійського корпусу. Жителі села  допомагали бійцям – копали траншеї,  протитанкові рови. 12 серпня 1941 року фашисти захопили Привільне, розпочалися масові арешти. Окупанти стратили в районі 918 громадян, 1760 чоловік вивезли на каторгу до Німеччини.  Для підпільної роботи в тилу ворога райком партії залишив привільненців комуністів В. Парафило, О.Бутенко, О.Кузьмичова, та інших.

    Влітку  1942 року на території Привільненського та Баштанського районів почали діяти  партизанські групи, яким допомагали  й жителі села.  Згодом групи об”єдналися в Баштанський партизанський загін, де командиром одного із взводів був  привільненець І.З.Ткачов.  На початку березня 1944 року загін з”єднався з наступаючими частинами Червоної Армії.

    12 березня 1944 року  частини третього українського фронту  визволили Привільне від фашистів. Серед визволителів  Привільного були туркмени, росіяни, українці та воїни інших національностей.    При    визволенні      села загинуло 59 солдатів і офіцерів Червоної Армії. Поховані вони в братській могилі. Привільненці підтримують зв”язки з рідними загиблих.

 Одразу  після визволення села відновили  діяльність райком партії, райвиконком, районні установи, сільрада. Вже  1944 року  в селі почали працювати лікарня, школи. Кінотеатр, налагодилась робота клубу і бібліотеки, було відбудовано МТС, маслозавод. Депутати сільради і комуністи багато уваги приділяли відбудові народного господарства. Було створено будівельну бригаду.  Сільрада зобов”язала населення  щотижня  по 2 години працювати на відбудові шкіл, лікарні, закладів культури, проводились недільники для впорядкування села.  Від братніх республік в серпні 1945 року  колгоспники району одержали 800 коней і 500 овець.

  Головою сільської ради  1947 року був обраний  Петренко Ю.Є., який багато приділяв уваги  щодо відбудови села  та підняття  сільського господарства.

  Голова сільської ради  1950-1952 рр.  Олійник В.І. разом з жителями с.Привільне гнівно засудили агресію американських імперіалістів  у  Кореї.  Багатогранним і змістовним  ставало культурне життя села.  В Привільному проводилися районні свята пісні. На яких виступали кращі самодіяльні  колективи.

       1952 -1955 рр. головою сільської  ради був вибраний Козир Андрій Лаврентійович, 06.01.1922 року народження, мешканець села Привільне. Секретарем сільської ради  працював  Поддубний Василь Іванович. З 1954 р. по 1968 р.  секретарем сільської ради працював  Бородьонок Петро Іванович., Урочисто відзначили в травні  1954 року  300-річчя возз”єднання  України з Росією. На сільському стадіоні відбулося велике гуляння.

    З 1955 р. по 1959 р.  сільським головою був обраний  Шляхов Іван Савелійович. В 1957 році  день Великого Жовтня проведено культпробіг по селах району Чапаївської тачанки і колони мотоциклістів. Великою популярністю користувалися  світлові газети, підготовлені працівниками культосвітніх  закладів.  У них розповідалося про актуальні події політичного і виробничого життя, славили передовиків, критикували ледарів.

   1959 року Привільне увійшло до Баштанського району, в березні того ж року три Привільненські артілі об”єднались у велике багатогалузеве господарство – колгосп „Батьківщина”.

   1959-1960 рр.   головою  сільської ради  обрали Дідан Миколу  Васильовича.

   1960-1967 рр. головою сільської ради обрали  Колотія Володимира Семеновича.

       Лише  протягом  п”ятирічки  трудівниками колгоспу  „Батьківщина” споруджено вівчарню на 1000 голів, пташник на 5000 несучок,  овочесховище, гараж, нові приміщення для концервного і маслозаводів. Заплановано було найближчим часом побудувати цех для  приготування комбікорму  і  сінного борошна, два кормоцехи, поверхові  силосні споруди, закінчити механізацію току і зернового  складу.

1967-1973 рр. сільським головою обрано Приходько Івана Васильовича, 1926 року народження. Молодь бере активну  участь в роботі культосвітних закладів, недільниках по впорядкуванню парків, озелененню вулиць  села Привільне.  Найновішою технікою встатковано  Привільненський державний маслозавод. Тут діє лінія потокового виробництва масла. На заводі працює понад 80 робітників.

  З ростом виробництва поліпшується і добробут жителів села Привільного. В 1969 році   в сільській ощадній касі населення зберігало понад півмільйона

карбованців. За післявоєнний час у селі збудовано 200 нових будинків, 800 перебудовано. Село електрифіковане і радіофіковане. Тут є 8 магазинів, бригадні крамниці, комбінат побутового обслуговування. В особистому користуванні робітників села  284 мотоцикли, 1496 велосипедів, тощо. 700 сімей користуються газом.

   З 1973 р. по 31.01.1980 р. сільським головою був обраний Дяченко  Олександр  Захарович. Секретарем сільської ради  працював Прохоров Володимир Андрійович. Зроблено перепоховання  останків воїнів-визволителів  та на  тому місці закладено Меморіал Слави. Поповнилась новим обладнанням Привільненська дільнична лікарня.

     Тут є рентгенівське, фізіотерапевтичне, хірургічне й інші відділення, амбулаторія. В лікарні працює  6 лікарів та 26 працівників середнього медперсоналу. Понад 40 років тут  трудився лікар І.І.Казарин – відмінник охорони здоров”я, відзначений чотирма урядовими нагородами. Діти відпочивають влітку в міжрайонному піонерському таборі, розташованому в мальовничій місцевості на березі Інгулу. Для малят є дитячий садок і ясла. При школі-інтернаті створено музей В.І.Леніна.    Серед вихідців з  Привільного – доктор медичних наук – І.М.Дубогрій. кандидати історичних наук  – І.Т.Кулик,  М.С.Каратеєва,  кандидат біологічних   наук – О.М.Федоров.

    Привільненський будинок культури – заклад відмінної роботи.  При ньому працюють різні гуртки художньої самодіяльності, де зайнято понад 70 чоловік. Перед трудівниками колгоспу виступає агіткультбригада, яка вважається однією з кращих у районі і не раз відзначалася грамотами обласного управління  культури і обкому профспілки працівників культури. Урочисто відзначають жителі села разом з шефами – робітниками Чорноморського суднобудівного заводу, свято „Серпа і молота”,

День колгоспника. На сцені будинку культури часто виступають артисти обласних театрів. На честь сторіччя від дня народження В.І.Леніна в селі відбувся фестиваль  самодіяльного мистецтва.

    З 01.02.1980 р.  по 14.03.1998 р. сільським  головою обрано Вербу Дмитра Харитоновича.   Секретарями сільської ради працювала Роставецька Надія Іванівна, Зубкова Лідія Геннадіївна, Сердюк  Людмила Олександрівна.

Багато уваги приділяє сільска рада поліпшенню умов праці  колгоспників.  На виробничих відділках діють депутатські пости; на громадських засадах також працюють бригадні ради, група народного  контролю, добровільна народна дружина, батьківські комітети. Учителі. Працівники  медичних та культосвітних закладів – активні учасники громадського і культурного життя села. Вони виступають перед населенням з лекціями і бесідами на політичні, природничонаукові і загальноосвітні теми, влаштовують цікаві масові заходи, організовують краєзнавчу роботу.  В 1996 році в с.Привільне  відкрито краєзнавчий музей історії. Створив музей Бондаренко Микола Васильович , який був закоханий в історію і рідне село. Збудовано нову Привільненську ЗОШ,  Привільненський дитячий садок  „Дзвіночок”. В с.Горожено збудовано школу, Будинок  культури.  В с.Привільне збудовано  8- квартирний  будинок для вчителів.  По селу протягнуто водопровід протяжністю 27 км. Збудовано аптеку,  автозаправочну станцію, ретранслятор,  проводився  обласний фестиваль „Театральна весна-86”.

  В  1993  році  відбулись  торжества, присвячені  320 –річчю з  дня  заснування  села.

   З 31.03.1998 року сільським головою обрано Зубкову Лідію Геннадіївну, секретарем Сердюк  Людмила Олександрівна, з 2002 року – Теребей Тетяна Вікторівна, з 01.05.2004 року – Омельченко Раїса Миколаївна, землевпорядником сільської ради  Дубова Любов Андріївна. Велика увага приділяється   благоустрою села. Розбиті клумби біля сільської ради, лікарні, школи. Упорядкований стадіон, табір відпочинку „Веселка”, поновлено меморіальні плити на Пагорбі Слави, зроблено  реконструкцію мосту  через річку Інгул, капітальний ремонт  дільничної лікарні, І поверху Будинку культури.

    В 1995 році  колективні сільськогосподарські підприємства одержали акт на право колективної власності  на землю. Згідно Указу Президента  члени КСП одержали сертифікати  на право на земельну частку ( пай ) . Землі були поділені на землі колективної власності, резервного фонду та  землі запасу.  На цей період припадає організація фермерських господарств та одноосібників, які самостійно працюють на своїй землі та беруть в оренду  землі запасу, резерву та земельні частки ( паї ) громадян. З 1999 року  почалася робота по виготовленню державних  актів на право  приватної власності на землю громадянам, які мають земельні частки ( паї ),  та виготовлення технічної документації на використання земельних ділянок.

В 2002 році створено Комунальне підприємство,  поновлено роботу водопроводу.  На території села    за підтримки Привільненського РТП зроблено нові зруби  на 7 криницях.  В с.Новобирзулівка   відкрито фельдшерсько-акушерський пункт, мешканцями села Новобирзулівка обрано старосту села – Матвійчук Марію Йосипівну.

Ведеться велика робота по озелененню села Привільне.  В  2005 році закладено алею  біля Пагорбу Слави.  З нагоди свят  проводяться  святкові ярмарки з масовим народним гулянням,  на стадіоні проводяться спортивні змагання по футболу.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь